Іноді найбільший результат міжнародного проєкту — це не сам грант, а те, що народжується після нього.
Саме такою історією став проєкт «Територія турботи», реалізований Великоберезовицькою територіальною громадою. Він став прикладом того, як міжнародне партнерство, професійний обмін досвідом і наставництво можуть перетворитися на реальні зміни для дітей, батьків та освітньої спільноти.
З чого все почалося
Передумовою створення проєкту стало міжнародне стажування в рамках програми WIN4UA, під час якого представниця Великоберезовицької громади Оксана Зазуляк проходила професійне навчання в Gmina Żarki (Польща).
У межах програми Наталя Брагар виступала ментором від польської сторони, знайомлячи українських колег із практиками роботи органів місцевого самоврядування, соціальних установ та інклюзивних сервісів.
Саме під час цього стажування виникла ідея створити в Україні сучасний простір, який допомагатиме дітям з особливими освітніми потребами розвиватися в комфортному, безпечному та професійно обладнаному середовищі.
Коли досвід стає основою нового проєкту
Повернувшись до України, Великоберезовицька громада підготувала проєкт «Територія турботи», який став переможцем «Конкурсу мікрогрантів – WIN4UA – Проєкти 2025» Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні.
Проєкт реалізовано за фінансової підтримки Програми польської співпраці у сфері розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
Таким чином, знання та практичний досвід, отримані під час міжнародного стажування, стали одним із фундаментів для створення нової ініціативи в українській громаді.
Від ідеї до реального результату
У межах реалізації проєкту у Великоберезовицькій громаді було відкрито оновлений сенсорний простір — нейросенсорну кімнату «Територія турботи» в Інклюзивно-ресурсному центрі.
Це сучасний простір, де діти з особливими освітніми потребами можуть отримувати сенсорний досвід, розвивати навички, працювати з фахівцями та почуватися комфортно й безпечно.
Окрім створення нового простору, команда проєкту реалізувала низку важливих заходів:
- проведено навчання для педагогів, фахівців інклюзивно-ресурсного центру та батьків із питань сенсорної інтеграції;
- оновлено матеріально-технічну базу ІРЦ, придбано сучасне обладнання та дидактичні матеріали;
- розроблено методичні рекомендації для спеціалістів і родин;
- організовано професійні онлайн-зустрічі з польськими партнерами для обміну практиками інклюзивної освіти та підтримки дітей з особливими освітніми потребами.
Менш ніж за три місяці проєкт перетворився з ідеї на реальний простір, який щодня допомагає дітям та їхнім родинам.
Міжнародне партнерство тривало й після запуску проєкту
Одним із результатів проєкту стало продовження професійної співпраці між Великоберезовицькою громадою та польськими партнерами. Після старту «Території турботи» відбулися онлайн-зустрічі за участю фахівців інклюзивних закладів із Żarki, під час яких обговорювалися практики раннього втручання, підтримки дітей з особливими освітніми потребами, організації роботи команд і взаємодії з родинами.
Наталя Брагар, яка працює в ґміні Żarki, забезпечувала комунікацію між сторонами та долучалася до зустрічей як перекладачка. Завдяки цьому українські та польські фахівці могли обмінюватися практичним досвідом і продовжувати співпрацю вже після отримання грантового фінансування.
Роль Наталі Брагар
У цьому кейсі Наталя Брагар не була заявником або грантоотримувачем проєкту «Територія турботи».
Її внесок полягав у наставництві під час міжнародної програми WIN4UA, передачі практичного досвіду польської громади, налагодженні професійних контактів між партнерами та подальшому супроводі міжнародної співпраці.
Саме такі партнерства демонструють, що справжня цінність грантових програм полягає не лише у фінансуванні, а й у створенні довготривалих професійних зв’язків, які продовжують приносити користь громадам навіть після завершення окремих проєктів.